КАПТИТИ, ПЧУ, ТИ́Ш,
Каптити, пчу, ти́ш, гл. Капать. З носа каптить. О. 1861. XI. Свидн. 68. См. Капотіти.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 218.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КАПТУР, РА, →← КАПТАНЧИК, КА,